#проза
Труси на вітрові
(роман про збиття целкі, продовження)
Голосочок дитячий та жалісний, мов у чогось маленького, гарненького, з великими очима, на кшталт кошеняти. Свято вірю, що вона не замочила жодного жабеняти на своєму сумнозвісному подібними акціями біоfuckові. Вона до жабеняти зі скальпелем, а воно їй так сумно, з докором: «Ква!», далі сентиментальна сцена, всесвітні ридання і хана лабораторці. Потрібен секс, щоб з неї полізла уся її руда жіноча сволотність, але я знаю – вона тоді теж скаже: «Ква!» і що я маю робити?
Стоп! Не треба забувати: я – навіть не імпотент, я – баба! Чи зможу я кінчити огірком? – Навряд. А чи кінчить вона від цього огірка, мене не дуже хвилює, бо у мене є потреба, а у неї – ні. Бо хто кого ваще несамовито кохає, йо ж майо?!
А цицьки у неї офігенні. Не те, що у мене, бідолашної. Ось срака чесно товста, коли бігаю – по сходах б’є, тільки попереду щось некльово – дошка і… все. Я її, дошку цю, сись…систематично розтираю мочалкою, і капусту циц…цілеспрямовано споживаю, бо нах…род вірить, що від цього, як гриби після дощу, наростає повна пазуха усілякого добра. Проте вимушена констатувати: поки все це не має абсолютно ніякого резонансу.
Мамця каже, що в неї самої уся справжня начинка ліфчика виникла у 22 роки, але щось мені слабо віриться. Що ж вона, прокинулась вранці, поруч джазмен хропе, патлатий стиляга, бо за життя тільки з музиками спала, навіть татусь – і той щось таке (а колись був ого!), проте вона дивиться, а прям на грудях бюст з’явився? От був, гадаю, сюрприз для її йобаря-саксофоніста, що розмітавсь по ліжку в трагічному бодуні! Він мамц-мамц… у сенсі – мац-мац, а там щось дивне, м’яке та велике, чого увечері не було: «З ким це я лягав?». Але у мене років п’ять ніяких змін у стані не помітно, місячний цикл такий залізний, хоч цвяхи виробляй. З 12 років я придатна для запліднення, і все ще ніякого статевого життя, блядь.
До речі, сюхайте анекдот: Біоfuck, звичайно (кому що, а курці – просо). Екзамен. Не зовсім тверезий після ночі оскаженілого навчання студіозус каже старому преподу: «Давайте грати, гик!, у загадки. Якщо ви не відгадаєте, то поставите мені, гик!, трійку, а якщо відгадаєте – гик!, двійку» (за п’ятибальною системою). І питає: «Як забити черв’як…гик!..а у стінку?» Препод, звісно, не знає. «Треба його витягнути, обмазати гик!-поксидкою, почекати, поки засохне, а потім взяти та й, гик!, забити». Студіозус одержав свою горду трійку. Через деякий час сталося так, що він знов пішов здавати екзамен до того ж самого дідуся. Тільки заходить, а дідусь радо біжить назустріч, хапає його заліковку, ставить «відмінно» і каже: «Це від мене». Потім дістає п’ятдесят баксів і сором’язливо додає: «А це від моєї дружини».
Так я була про місячні. З таким конкретним циклом можна буде спокійно запобігатися календарним методом – це дуже зручно, бо від дурості партнера нічого не залежить, так що усі свої надії тепер покладаю на того підараса, що позбавить мене дівочості.
Підараси! Агов!!! Чи як їх там? Чмо… мачо, агов!!!
Та ось негаразд з цими відсутніми цицьками: у мене просто рука не підійметься оголитися перед хлопцем, коли я навіть не маю морального права сказати йому, що в нього penis маленький. А що ж я тоді йому маю казати? Просто повідомити, що він мале хитливе цапеня, і на груді єго могучєй трі волоска собралісь кучєй? А де факти?! Може, віршика йому прочитати? Вилізти на табурєтовку. Прокашлятися. І…
Я є пидарасом в жіночій подобі,
Та це не написано в мене на лобі,
Коли покохаю тебе невзаємно,
Повернешся сракою, буде приємно…
Ні, стандартний хлопець цього явно не зрозуміє. Він залишиться мені духовним іноземцем, навіть уся горілка, сумісно прийнята, буде марна. Своїми нескінченими віршами я кого хоч дістану. Одному дзвінкому хлопцю я у скаутському таборі читала поезії при світлі весняного місяця. Пам’ятаю, у повітрі кружляв падаючий квіт, пахло вологим повітрям, гнилою водою, молодим вишневим листям та диханням літнього вечора – вже було досить тепло, і хлопець був у плавках. До речі, його прінням пахло теж, воно тхнуло болотом, як у русалки. В нього була стильна напрацьована біцуха, і взагалі він справляв враження такого, що може без проблем хоч кого позбавити цноти. І я дуже на це сподівалась, бо целка чвакає в спортзалі. Взагалі я тоді впала на романтику.
Отож він слухав, слухав, а потім каже: «Ти шо, савсєм калічная, єщє би ващє руки целавать палєзла». Тоді я зрозуміла, що єднання душ не вийде, послала його на хуй, пішла у палатку і надрочила баладку. Якщо колись вийде вибране з моєї поезії, нехай, блін грьобаний, після смерті (що вже скоро), то ви обов'язково її прочитайте. А так, хрю-хрю, тушіть свічки і розповзайтесь срати.
Ні, якщо людям від народження вклали у голову різні уявлення про життя, то вони навіть побитися нормально не можуть, тільки сядуть і будуть один на одного бурмоситись, як коти, і чекати на щось. Так яку ж насолоду я могла би отримати від такого статевого акту, де людям нема чого сказати один одному? Не сексуальну ж, насправді! Хіба ж може від хлопців бути щось сексуальне? От якщо б хоч у когось цицьки до пупа звисали, відразу була би спільна тема, бо цицьки – це загальна цінність, яка всім подобається. Ми усі їх колись із задоволенням смоктали – це було наше перше приємне враження від шаленого світу. І якщо б вони були у мене, то не знаю, як хлопця, а мене би саму вони збуджували. Усі дівчата збуджуються від себе.
А я страхопудалом себе не вважаю, бо на мене є попит. Починаючи з тієї пори, коли бабусенька спровокувала мене злєгінця підсвітлити волосню, я у нашому класі зайняла типу верхню строчку хітпараду. Тока не треба висловлювати скепсис, бо даремно не хвалюся! В мене є докази – цілих шість письмових освідчень у коханні. З папірцями не посперечаєшся! А пару місяців тому з’явилися постраждалі – склалося так, що в людини вибито два зуба, бо він посягав на мою цноту. Я ж сама й вибила. Що це на мене найшло, я ж хотіла. Мені зараз не скажу, скільки років, навіть стрьомно, що буде далі, якщо так піде
