#бдсм #проза

Олена та кравець (Частина 3)

Весь день вона не могла позбутися думок про кравця і навіть одного разу закрила на замок свій кабінет і хотіла хоч якось зняти напругу, але в цей момент задзвонив телефон. Довелося підняти трубку...

Вночі заснути їй було не так легко, а вранці вона прокинулася ще більш збудженою. Олена дійшла висновку, що треба відвідати кравця якнайшвидше, побачити його і заспокоїтися, як це часто буває. Але як? Просто так, без причини не припрешся, а чекати ще три дні не варіант. Як Олена не намагалася придумати хоч якийсь привід, у неї не виходило. Зрештою, вона сходила в магазин, купила там матеріал і попрямувала в ательє з новим замовленням.

Вона вирішила одягнути щось таке, щоб цей тупий зрозумів як багато він упустив. Тому вона одягнула досить коротку спідницю, а верх складався з топіка з повністю відкритою спиною ззаду та непоганим декольте спереду. Трималася вона на двох підв'язках, одна на шиї, а друга на попереку. На ноги Олена взула елегантні босоніжки на високих підборах. Трусики вона вирішила не одягати, щоб, так би мовити, додати перчику... Щоб не дивувати народ на вулиці і не ховатися від своїх знайомих, Альона одягла зверху літній плащ до колін.

Запаркувавши машину прямо перед ательє, вона швидко забігла в приміщення. Коли вона зайшла в ательє, вона могла з упевненістю сказати, що її серце билося зі швидкістю десять тисяч ударів за хвилину.

- Добрий день, - Олена почула спокійний голос Вадима, - боюся мені нічим вас порадувати - робота ще не зроблена.

- Привіт, Вадиме, я прийшла з іншого приводу. Я хотіла б замовити ще одну сукню з цього матеріалу, - вона поклала матеріал на стіл перед кравцем.

- Чудово. Щоб ви хотіли зробити?

- Я вам розповім поки ви будете знімати мірку.

– Але нам уже не треба знімати мірку. У мене є ваші дані.

Оленине серце на мить зупинилося, такої лажі вона не чекала.

- Ні-ні, це зовсім інша сукня - у мене є кілька нових ідей щодо неї, - нарешті знайшла відповідь Олена.

- Ну, тоді інша справа. - Знімайте ваш плащ. - сказав Вадим.

Коли Олена зняла плащ, кравець не зміг приховати своєї реакції на те, як вона шикарно виглядала. Прохолодне кондиціоноване повітря в приміщенні змусило оленині соски затвердіти і тепер вони були трохи видні крізь тонку тканину одягу.

Вона посміхнулася. Тепер вона почувала себе краще, дивлячись на ефект, який вона справила на кравця. Вона переможно посміхнулася й стала посеред кімнати, трохи розставивши ноги з лівою ногою трохи вперед. Поклавши долоні до себе на пояс, трохи ззаду, в районі попереку, вона тим самим ніби вип'ятила свої груди трохи вперед, прийнявши стійку жінки, яка знає собі ціну.

- Отже. З чого почнемо? - поцікавився кравець і підійшов до Олени зі своєю стрічкою в руках. - Яку сукню ви придумали для себе?

- Коротку і облягаючу, - Олена говорила спокійним діловим голосом. Вона звучала цілком упевнено, не як минулого разу.

- Тут мабуть трохи вужче, - Вадим обмотав стрічку навколо пояса Олени.

- Так.

- Тут теж? - Він поклав свою руку трохи нижче її грудей, великим пальцем трохи натискаючи на них.

- Так ... - Олена раптом відчула, що втрачає свою впевненість знову. Кравець не міг не помітити цього.

- А як тут робитимемо? - Вадим поклав обидві руки на верхню частину її сідниць. Вона відчула тепло його рук і їй здалося, що її промежина знову зволожилася. - До речі, з якого приводу сукня?

- Мій чоловік робить презентацію чогось там... коротше треба виглядати на всі сто.

Вадим зайшов за спину Олени і тепер його руки безперешкодно гуляли її голою спиною. Його шорсткі долоні викликали купу відчуттів у Олени, руки були впевненіші, ніж минулого разу.

- Як робитимемо шию? - Олена відчула стрічку навколо своєї шиї та його губи зовсім поруч зі своїм вухом.

- Шия нехай буде відкрита.

Він прибрав стрічку і повернувся до спини.

- А спина, як глибоко вниз ми йдемо? - поцікавився кравець.

- Низький виріз.

Він провів пальцем до пояса спідниці.

– До сюди?

- Мабуть так, - Олена прискорено дихала. Вона відчула, як маленька крапелька її соків пішла вниз по нозі. Вадим знову встав попереду Олени, майже впритул, поклав руки на її плоский живіт і повів угору, до грудей, зупинившись під ними, ніби обхопивши їх великими і вказівними пальцями.

- Тут все дуже облягаюче?

- Так. - У Олени все пересохло в роті, а голос видав її своєю хрипотою.

- А тут? - Вадим сміливо поклав руки на її груди і трохи стиснув. - Ви б хотіли, щоб їх стискало ось так?

Олена не витримала і з неї вирвався стогін. Вона заплющила очі і опустила голову.

- Чи трохи піднімемо і стиснемо разом? - Його руки показали, що він мав на увазі.

- Ох! - вирвалося з грудей Олени і вона задерла голову, трохи прикусивши губу.

- Як сильно, так, так чи ось так? - Запитував кравець, то стискаючи, то розтискаючи груди, спіймавши її соски між пальцями.

- Мммммм, ще раз будь ласка, - Олена вже не розуміла, що каже.

Вадим ще раз стиснув її груди разом, явно зловживаючи ситуацією.

- Тааааак, ось так добре, - вичавила з себе Олена. Кравець знову зайшов за спину дівчини.

- Наскільки плаття має бути коротким? - Тепер його руки нахабно погладжували її відстовбурчену попу, щоразу змінюючи довжину сукні.

Олена ледве зуміла вказати довжину сукні.

- Ви впевнені? Боюся, що ваші сідниці будуть майже відкриті і буде видно ваші трусики. Чи ви їх не одягнете? - пожартував Вадим.

- Ні, - зараз Олені хотілося бути трохи розбещеною в очах кравця.

- Ну тоді нахиліться, дістаньте руками до носочків і не згинайте колін. Мені треба подивитися, що буде, якщо ви нахилиться. Коли Олена почула ці слова, їй стало млосно і дуже захотілося віддатися йому. Вона відразу виконала прохання Вадима, і її розкішне волосся тут же приховало її розчервоніле обличчя з обох боків.

- Я так і думав, у вас тут все добре видно, - сказав кравець, розглядаючи її збуджені губки...

Далі буде...