#бдсм #проза
Олена та кравець (Частина 2)
- Ви хочете такий самий виріз ззаду? - Тепер він стояв ззаду Олени, тримаючи метр на шиї і спускаючи його вниз по спині.
- Так, але трохи глибше.
Рука кравця відразу почала рухатися вниз і зупинилася за кілька сантиметрів від пояса.
- Тут, саме тут, - сказала Олена, хоча кравець сам вирішив, де зупинитися.
Потім вимірювальна стрічка кравця щільно обвила талію Олени.
- Так не дуже туго? - Тихо запитав він її на вухо. Він стояв за спиною Олени, і вона відчувала тепло його тіла. Таке "близьке спілкування" послабило коліна Олени так, що вона напевно не втрималася б на ногах, якби не стрічка навколо її талії.
- Трохи сильніше будь ласка, - намагаючись не видати хвилювання, сказала Олена. Його руки пройшлися її плоским животом, ніби розгладжуючи стрічку.
- Так краще?
- Так.
Кравець на хвилинку відійшов від Олени, щоб зробити необхідні записи у своєму журналі. Олена з вдячністю перевела подих.
- Ну а тепер займемося вашими ногами, - почула Олена і жахнулася при думці, що він зараз здогадається, як у неї мокро в трусиках. Їй здавалося, що від неї йде запах, і він його почув. Вадим опустився перед Оленою навколішки, поклав одну руку на її талію, а другою повільно став вести вниз по нозі. Тонка тканина, здавалося, зовсім не захищала, а навпаки, посилювала відчуття Олени. Він зупинився в районі кісточки і подивився на неї.
- Буквально на один сантиметр нижче, - Олена зраділа, що її голос пролунав майже байдуже, хоча в голові у неї діялося чортзна що.
Його рука м'яко пішла вигином Олениної талії і вона відчула його холодні пальці на своїй шкірі. З-під її низько посаджених штанів подекуди трохи виглядали трусики і Оленці здалося, що він просунув палець між трусиками і нею. Вона стояла як кам'яна статуя, боячись ворухнутися.
- Тут ми зробимо талію, - чи то сказав, чи запитав кравець.
- Т... так! - цього разу її охриплий голос видав хвилювання. Здавалося, її серце стукало так, що його можна було почути на іншому кінці міста. Їй здалося, що вона відчула запах своїх соків у трусиках і їй стало соромно від думки, що кравець почув його теж. "Візьми... трахни... мене" - десь всередині закричала вона.
- Ви б не могли... розсунути ноги трохи більше, - його владний голос повернув Олену назад. "Ось зараз він все побачить і зрозуміє" - злякалася Олена. Вона підняла одну ніжку і посунула її в сторону. Тепер її ноги були розсунуті значно більше за ширину плечей. Якби хтось ще півгодини тому сказав Олені, в якому стані вона перебуватиме, вона б розсміялася тій людині в обличчя. Але ось вона, дружина одного з найвпливовіших бізнесменів міста, а може й країни, стоїть з розсунутими ногами перед якимось звичайнісіньким кравцем, який вказує її, що робити. І вона виконує всі його вимоги, і їй це ще й подобається.
Вадим знову поклав свою руку на оленину ніжку, але цього разу з внутрішнього боку і правою рукою попрямував угору по нозі. Діставшись до кінця ноги, він ледве торкнувся внутрішнього шва штанів. Олені і цього було достатньо, щоб відчути дотик мокрих трусиків до її нижніх губ. Їй дуже захотілося сісти на його руку. Олена подивилася вгору і прикусила губу, стримуючи стогін. Однак це не зовсім допомогло, і невиразний, ледь помітний стогін вирвався з її грудей.
Кравець як ні в чому не бувало звичайним голосом запитав: - Вам не зручно чи ви думаєте, що потрібно трохи вище?
- Ее... вище, - вичавила з себе Олена. Вона була така збуджена, що їй уже було все одно. Кравець натиснув зовнішньою стороною кулака саме в тому місці, де її губки утворювали складочку і трохи розсунув їх. Цього разу Олена не зуміла проконтролювати себе і досить голосно простогнала.
- Ви щось сказали? Так достатньо? - хлопець, здавалося, знущався з неї.
- Так... так, так, так! - мало не закричала Олена.
- Чудово. Це мабуть усе. Ось ваші муки й закінчилися, - посміхнувся Вадим і відразу відійшов зробити свої записи.
Що? Як? Він мене так і залишить? Ось так просто?.. - Оленині думки плуталися в голові, вона не могла повірити в це.
- Приходьте в понеділок на примірку, - кравець повернувся до Олени.
- У понеділок? - перепитала Олена. Який до біса понеділок, це ж через п'ять днів, а мені треба зараз. Ну нехай він хоча б знімає мірки ще, я ж не кінчила! - кричала Олена про себе.
Але нічого не можна було вдіяти. Кравець звучав надто по діловому, чергово посміхаючись, даючи зрозуміти, що прийом закінчено. Вона теж не хотіла принижуватись і просити його про щось, до того ж вона заміжня жінка з вищого суспільства і, між іншим, непогана собою.
Олена кулею вилетіла з ательє, сіла в машину та натиснула на газ. Тільки через три світлофори вона подивилася на штани між ногами і побачила вологу пляму. Її обличчя відразу стало червоним як світлофор,
- Напевно, він помітив, як я промокла...
Олена ніяк не могла відігнати думки про цього симпатичного кравця, який так її завів, а потім фактично виставив за поріг.
Перше, що зробила Олена після повернення додому, це роздяглася і стрибнула у ванну. Вона відразу почала пестити себе пальцями і буквально через пару хвилин бурхливо кінчила.
Цієї ночі Олена знову і знову переживала те, що сталося у швейному ательє. Вранці, поки вона бігала з кута в куток, збираючись на важливу зустріч, вона навіть і не згадала про свою пригоду, але як тільки вона прийшла до редакції і сіла в себе в кабінеті за стіл, до неї відразу повернулися її спогади про вчорашнє.
Цілий день вона не могла позбутися думок про кравця і навіть одного разу закрила на замок свій кабінет і хотіла хоч якось зняти напругу, але в цей момент задзвонив телефон. Довелося...
Далі буде...
