#писулі
В ЛЮДИ (закінчення):
...Господарки встали з дивану - я теж. Пошепотівшись, одна вийшла трохи вперед.
- Ставай в хвіст, під стінку, - скомандував Верх: - Руки!
На гаркання зреагувала не тільки я - руки сзаду на талії склали і Кицьки, мабуть правило було однаковим.
Я роздивилася, що встановили по центру - типу спортивного козла з підставкою біля ніжок. На другому поверсі дачі річ неочікувана, та коли трійця гра в такі ігри... Промайнули кадри з відео про спортзали...
Господар запитав Верха:
- Як організуємося? Думаю, сьогодні треба в темпі, якістю, а не кількістю - шашлик кличе.
- Згоден, прискоримося.
- Вам ділити на порції треба?
- Так, зовсім без передиху моя не витримає.
- Давай на половину?..
- Добре. Перша пішла!
Перша Киця підійшла по козла, стала на підставку колінами, розставивши ноги, і нахилась вперед.
Мене обдало струмом від думки, що і я стоятиму так само. Поза відверто-сороміцька, при вважай незнайомих людях... Але вдруге на такий шабаш не факт, що наважуся, сьогодні або ніколи.
Тим часом господар взяв не-знаю-як-звався девайс - кілька складених тонких ремінців на рукоятці - і стібанув подругу. Вона змовчала, тільки пересмикнула сідницями. Далі шмагав без зупинки. Господарка іноді ахала, але в цілому переносила мовчки, навіть сідниці не стискала. Скільки він всипав не знаю, зупинився - скомандував:
- Друга пішла!
Перша злізла з постаменту і не торкаючись попи підійшла стала за мною, а друга вляглась на "ешафот".
- Ольга, не лякайся, ця пані у нас криклива, - попередив господар.
І дійсно, ця почала взвивати після пари стібків. Від вигляду її розпластаної попи, губок, добре видних між ногами, прильотів девайсу по сідницях, скрикувань в мене зашуміло у вухах, запульсувало внизу живота, зволожніло між ногами... Я думала не про біль, який зараз буде, а про сором, якщо це помітять
- Гостя, давай! Може спробує наш "ремінець"?..
Я з жахом поглянула на Верха.
- Не лякай її, бо он як тремтить. Вона в мене теж криклива. Лягай, чого завмерла?
Коли мене пороли при глядачці і довелось йти по коридору з кімнати, де роздягли, у кімнату, де шмагали, шлях той здався Хресним. Але ці кілька кроків були як в Пекло.
Як завжди, коли дуже боюся, я виконала встановлене дуже ретельно: стала колінами на підставку, розставила ноги, лягла повністю на живіт, намацала, за що вхопитися руками, заплющила очі і завмерла в очікуванні.
- Там є чим прив'язати, якщо треба, - запропонував господар
- Початок терпітиме так.
Справедливості ради, в першій порції Верх шмагав не дуже сильно, але від навалу емоцій я застогнала з першого удару. Сором це вже не збільшить: зважаючи на вигляд, куди дужче...
По закінченні я незграбно піднялася і почемчикувала в хвіст "черги".
- А, ну, давайте вдвох, швидше буде! - зкомандував господар кицям. - Допоможеш? Візьми там у скрині... - то вже до мого Верха.
Подруги лягли на козла з різних сторін і обнялися. Верх витягнув ще один девайс...
- Поїхали!
Цього разу стогнали і скрикували обидві, а я бачила не тільки попу однієї, але, миттєвостями, і гримасу другої.
- Чого наша гостя сама стовбичить? Давай її в купу - запропонував господар.
- Тут місця вже немає. Окремо отримає, в нас скромніше.
Допоровши до доволі червоних сідниць (на тій, що було видно), господар махнув Верху "досить", а кицям зкомандував "вільні!". Вони зповзли зі станка до ніг господаря і почали цілувати йому руки.
- Та чого ж тільки мені? Руда, подякуй же гостю!..
Вона кинула на мене допитливий погляд, підповзла до Верха і потягнулася до руки. Він дав притиснутись до неї губами, але швидко забрав, поплескав жінку по щоці і запитав:
- Віддячете допомогою? Не хочу з мотузками возитися - потримайте мою підопічну. Іди сюди! Лягай, як і той раз.
Тримайте їй ноги, а ти - (господарю) придави за плечі. Тільки ж не зламай!..
Жінки, не вставаючи з колін, вчепилися за моїьголені, а господар обхопив під пахвами, лапаючи по ходу груди.
Накотила абсолютна безпомічність, безвідворотність... Я всхлипнула - і скрикнула від гарячого стібка...
Цього разу Верх розійшовся. Я смикалася, мимоволі намагаючись піднятися, врятуватися від пекучих ударів. Ноги ще трохи йорзалися, а плечі господар тримав так міцно, що не поворухнутись. Тільки і могла стискати-розтискати сідниці та трохи качати тазом, вгамовуючи жар. Але і в цьому пеклі промайнула думка: добре, що ноги тримають і бачать мене знизу жінки... Бо на якомусь ударі "сталося"...
Нарешті Верхній зупинився, і мене відпустили.
Я розридалась в повний голос від полегшення, що все скінчилось і жалю до себе.
- Не вставай, полеж прям тут...
Я зрозуміла, що господарі виходять з кімнати. Мене накрило прохолодне простирадло. Точніше, воно було нормальним, то мені здалося крижаним.
- Ноги зведи, не провокуй, безсоромниця! І ще трохи потерпи, я протру...
Защипав антисептик.
- ...Найприємніша частина - гель і масаж, - проголосив Верх, і я застогнала цього разу від задоволення, коли почав змащувати і розминати набиті сідниці. В процесі пальці його занадто занурилися ближче до переду і між сідниць.
- Слухай, а може і ми?.. Господарі точно зараз тройнічком розважаються...
- Йди до біса! - буркнула я
- Мало я тобі всипав: чемність на нулю...
Тоді вставай, досить спокушати. Піду, може в компанію візьмуть...
Він вийшов. А я, загорнувшись в простирадло, попленталася до диванчика, впала на нього і, бажаючи господарям і Верху довгого-довгого сексу, зробила найбажаніше після сесії - провалилася в сон...

#глянулося

#Шукаю #Дніпро #Кривий_Ріг
Шукаю ПРИЯТЕЛЬКУ-ЖІНКУ
з нижніми вподобаннями, яку цікавить роль ГЛЯДАЧКИ на сесії Чж, або ще однієї нижньої
(акцентую: приятельку, не зароблячку).
Територіально - Дніпро, Кривий Ріг.
Подробиці в Особисті
(фото з інтернету)

#писулі
В День письменника як не написати щось на затравку?))
В ЛЮДИ (початок)

Зустрічі з цим порщиком зазвичай починались з мого дзвінка з проханням. Того разу почалось так само:
- ..Відшмагаєш мене?
- Коли?
- В цю суботу.
- А якщо не в суботу?
- Тоді аж місяця через два, а поплакати б зараз.
- Ну, дивись: якщо згодна підвищити градус, то можу.
- Підвищити градус - це до гематом на всю попу?..
- Не роби з мене живодера. При глядачці і з другою нижньою ти порота - час виходити в люди.
- Ти знаєш, я не публічна.
- А це не публіка, це тепла, навіть гаряча, домашня обстановка. Пам'ятаєш, згадував знайомого з двома подружками?
- Ті, що як шведська сім'я?
- Ага. Запросили на дачу, в них типу "суботнє покарання". Хочеш - приєднуйся.
Взагалі-то ми давно обговорювали подібне, але як фантазії, без жодної конкретики.
- Ааа... поротимете ви обидва?..
- Це як хочеш. Але попереджаю, "швед" зліший. Бажаєш жорстко - потримаю. Хоча мені буде тебе невимовно шкода.
- Як раз НЕ хочу. Сором то одне, а лягати під невідомого - інше.
- Без проблем, тебе - я, дівок - він. Двох обробити вже тяжка фізична праця, куди третю.
- А господарі взагалі погодяться? Що ми так вже все розклали
- Погодяться. Казали, що можу прихопити когось. Ти, як завжди, вмієш втратипи)) Тільки ми їдемо в п'ятницю ввечері.
- А якщо сама доберусь в суботу?.. В п'ятницю ніяк(
Пізніше отримала повідомлення з "підтверджено", адресою і навіть номерами та розкладом маршруток.
Дачу знайшла швидко. Цегляний двоповерховий будиночок з двома берізками біля воріт. В моєму рідному містечку постійне житло у більшості менше.
- Бачиш, як зручно: завжди свіжі різки, - пожартував Верх, зустрівший мене коло воріт. Я насторожилася:
- Але ж сьогодні не різками?.. - на різки в мене паніка.
- Планував, але, чесно кажучи, вчора загуляли, сьогодні заспали - не встиг. Ще й раптово, з приводу, почали. Так що ти зразу в бій.
Ми зайшли в будинок, Верх кивнув на одні з дверей:
- Швидко мий руки-ноги-попу і роздягайся. Ти ж любиш "з порогу".
П'ять хвилин. Я покурю і тебе заберу.
Я швиденько вправилась у ванній, роздяглася до трусів, склала одяг в рюкзак і стала у нижньої сходинки, прикривши руками навхрест груди.
Стояти майже голою у чужому помешканні ще той мандраж! Хоч би ніхто з господарів не спустився до повернення Верха!
Він не забарився. Хмикнув на моє прикриття і скомандував:
- Труси знімай! Сказано, як завжди.
Я зашарілася:
- Але ж... на квартирниках...
- Це не квартирник, вже казав. Групова сесія, любителька дефініцій. І нижні на ній голі. "Майстра і Маргариту" читала? Вважай, бал у Сатани. Зауваж, Сатана - не я, я ангел!
Під насмішливом поглядом Верха зняла останнє прикриття і змінила руки, прикривши однією низ лобка.
- Нашо ця цнотливість, якщо зараз все виставиш?)) Йди вперед, рюкзак візьму.
- Як я з'явлюсь перша?.. Давай, за тобою...
Прилетів ляпас по щоці:
- Пішла, я сказав. Розпатякалась! Берези таки наламаю!
З колотуном від хвилювання, я почала підніматися по крутих сходах, розуміючи, що мої сідниці виграють майже перед обличчям Верха.
Славабогу, кімната на другому поверсі виявилась за зачиненими дверима. Я зупинилась на площадці, пропускаючи Верха.
- А ну, зроби руки, як треба, цнотливиця!
Втупившись у підлогу, я прибрала руки за спину.
Верх взяв мене за вухо, відчинив в двері і підштовхнув у кімнату.
З'явитися перед трьома незнайомими людьми голою, не прикритою хоча б руками - це... Глянути на господарів було вище моїх сил.
- А ось і гостя, з корабля на бал.
Я типу кивнула присутнім, вимовити щось не змогла.
- Вчасно) Приєднуйся до моїх Киць, - голос господаря звучав привітливо.
Приєднатися полягало у стати на коліна на диван, задом до центру зали. Бо Киці стояли так, наразі обернувшись, щоб мене роздивитись.
Господар лаштував щось по центру.
Верх махнув мені виконувати. Червона як рак, я пройшла до дивану. Жінки кивнули мені і посунулись, даючи місце.
- Кицьок вже трохи зігріли, залишилась ти. Попу ближче до мене, прогнися!
Я виставила попу, уявляючи сцену збоку, і Верх відляскав її долонею. Рука в нього важка, "розігрів" - повноцінна порція. Коли самі, до кінця я вже скрикую і сичу. Тут мені було соромно зразу голосити, схиливши голову я лише кривилась, закусивши губу. Господарки вивчально-радісно спостерігали. Чи дивився господар, не могла бачити.
- В мене все готово, - пролунав його голос. Верх припинив ляскати. - Ну, що, шикуйсь в чергу. З кого почнем?
- Та давай з твоїх. Моя нехай до тями прийде...
(далі буде)