Про любов продовжу
Про любов, звісно, в широкому людському сенсі. В українській мові, любов відділяється від кохання

Так от..ми всі є по природі фабриками по продукуванню любові

Дитина народжується відкрита до світу..
Вона цей світ любить, посміхається
Тягне ручки, не боїться
Рада погратися

А далі..любов ламається
Образи, холодність, зради
Любов закривається, ховається, думає, що вона більше цьому світу не треба

Але ніхто і не говорить, що любов має бути сліпа або глупа

З часом, з віком у людей слава Богу мозок розвивається..
Ну саме щоб думати і щоб любов була і сильна і захищена

Звісно що любов не може бути ні глупа ні безпорадна

Це сильна потужна енергія
В ній є велика- велика сила

Якщо ви зламалися
Ця сила і енергія не продукується
Ну то ви не стали охуєнна людина
Ви все так само поламана людина, яка боїться
Генерація самого важливого всередині якої зупинилася
А ви житимете і думатимете я охуєнна порожня фабрика

Нікого і нічого нема
Ну так і проблем зато нема

Короче я до чого..що це складно..запускати генерацію,якщо вона зупинилася, але не неможлива ситуація

Емоції в нормі взагалі не мають ступоритися
Вся психотерапія хороша на тому щоб з цими блоками впоратися

Ну в голова на плечах щоб думати
І про те що людська біологія любов'ю просякнута

І що робити, якщо та необхідна складова втратилася

І які скіли треба щоб не боятися

І т.д.

Оце вам писала..насправді з думкою про себе..
Це настанова мені не здаватися
Коли страшно, коли складно, коли хочеться щоб любов перестала

Але не здаватися..бо маєш вже досвід яке прекрасне те відчуття коли таки не здаєшся і квітнеш сама..і люди..поруч теж починають квітнути і до любові відкриватися..

От така то хуйня

Багато людей помилково думають, що любов — це якийсь обмежений ресурс: віддаєш її комусь, а якщо не отримуєш натомість, то рано чи пізно вичерпаєшся і тобі самому нічого не залишиться.
І в цьому є частина правди.
Взаємообмін любов'ю існує. Нам потрібні любов у погляді іншого, прийняття, тепло, дотик, відчуття «я тобі важливий». Так значно легше і приємніше жити. Ми соціальні тварини, а прив'язаність — глибока біологічна потреба.
БДСМ-психологія цього не скасовує і не суперечить цьому. Навпаки. Афтекер, наприклад, дуже прямо показує, наскільки в Темі важливі турбота, тілесне заземлення, контакт і відновлення після інтенсивного досвіду.

Але любов, як на мене, не є ресурсом для взаємообміну.
Любов — це ще й енергія, яку психіка здатна генерувати.
Як у матері до дитини. Як у закоханої людини. Як у людини, яка раптом відчуває величезну ніжність.
Це те, чим можна заряджати. Надихати. Ділитися.
І, здається, цю здатність можна розвивати.

Але що я помітила в Темі.
Існує такий тип чоловіків, які майже не мають доступу до власних джерел емоційної енергії.
Їм важко генерувати не те що любов — іноді їм важко генерувати навіть власні емоції.

І вони часто приходять у Тему, щоб хоча б щось відчути.

У деяких із них виникає фантазія, що їхня порожнеча чомусь настільки прекрасна і цінна, що жінка, яка має власне емоційне джерело, повинна захотіти це джерело витратити на обслуговування їхньої порожнечі.
Їхня мрія — щоб така жінка їх захопила, оживила, з ними пограла
І щоб після цього їм більше ніколи не доводилося відчувати власну порожнечу.
При цьому іноді їм навіть нема чим відповідати.
Або вони не планують нічим відповідати.
Але десь усередині живе дуже патріархальна ідея:
жінка повинна.
Повинна надихнути. Повинна зігріти, сексуально оживити. Повинна любити. Любити, витримати, дати.
А якщо цього не відбувається — винна, звісно, жінка.
Не така енергійна. Черства. Матеріалістична. Не вміє любити. «Не та».
І майже не виникає думки:
а може, проблема в мені?
Може, я сам майже не маю доступу до своїх емоцій?
Може, я не вмію генерувати близькість?
Може, моє власне джерело давно пересохло?
Може, ця проблема взагалі має психологічні причини — і з нею можна щось робити?
Бо мама лише одна.
І своє вона вже віддала.

Жінка, яка прийшла в Тему бути Хозяйкою, партнеркою, Верхньою — не є твоєю мамою і не зобов'язана ставати твоєю системою життєзабезпечення.
Вона може любити.
Може давати дуже багато. Грати, насолоджуватися, але не обслуговувати нічиї порожнечі

Любов-це здатність психіки створювати тепло, контакт, ніжність, захоплення, турботу, живість.
І якщо того нема, то низька «норма» —ще не норма.
Любов можна не цідити, в її можна навчитися генерувати
Особливо нам це цієї зими знадобиться- взаємно грітися.
Тому любітеся, кохайтеся!
І в Темі любов — не побічна, а навіть дуже важлива її частина

Доброго ранку, спільното!
А от як думаєте..чи має значення кого куди посилати? В залежності ..від уподобань

Нахуй чи в жопу

От мені приємно би "в жопу"

Але так як посилають спересердя..то виходить, що треба навпаки..

Треба над цим ще глибоко і філософськи подумати..

Про любов
Не нийте, зайчики, що на тематичному сайті про любов розписалася
По-перше, в темі любов можлива, по- друге, я закохана. В темі ж і закохана. По- третє, на мій попередній пост про світ і любов ваші зневоднені серця активно відгукнулися

Так от..
Для прекрасного потрібні двоє..
Любов ..і ..чистоє
.заради якого та любов би оживала ( бо інакше спить, сцуко)

Ех знали би ви..які тоді мною тексти пишуться
Я сама в себе, коли читаю, закохуюся
І сильно щаслива роблюся

Причому, високі форми найбруднішого розврата і високі форми чистого любовного мистецтва не становлять жодного протиріччя. А ще й навпаки, естетично дуже красива комбінація

Всім тематичного і не тільки щастя!)
Почуття закоханості!
P.s. Для цього .. здатність любити потрібна..
Бо любові всім хочеться, а от якось переважно не вміється чи не можеться

Емоційна, що поробиш, імпотенція

Ну що, падли, доброго вам дня!

Ніжні душі,що на слово "падло" ображаються, пробачте мені, до вас буду ніжно звертатися

Так от падли ..і квіточки..

В мене сьогодні така красива і обнадійлива думка:

Світ досі існує
І в світі досі існує любов..

І це якось дає надію

Ну мені принаймні

Що поки так є- то жити якось можна

Добра і щастя!!)