Багато людей помилково думають, що любов — це якийсь обмежений ресурс: віддаєш її комусь, а якщо не отримуєш натомість, то рано чи пізно вичерпаєшся і тобі самому нічого не залишиться.
І в цьому є частина правди.
Взаємообмін любов'ю існує. Нам потрібні любов у погляді іншого, прийняття, тепло, дотик, відчуття «я тобі важливий». Так значно легше і приємніше жити. Ми соціальні тварини, а прив'язаність — глибока біологічна потреба.
БДСМ-психологія цього не скасовує і не суперечить цьому. Навпаки. Афтекер, наприклад, дуже прямо показує, наскільки в Темі важливі турбота, тілесне заземлення, контакт і відновлення після інтенсивного досвіду.

Але любов, як на мене, не є ресурсом для взаємообміну.
Любов — це ще й енергія, яку психіка здатна генерувати.
Як у матері до дитини. Як у закоханої людини. Як у людини, яка раптом відчуває величезну ніжність.
Це те, чим можна заряджати. Надихати. Ділитися.
І, здається, цю здатність можна розвивати.

Але що я помітила в Темі.
Існує такий тип чоловіків, які майже не мають доступу до власних джерел емоційної енергії.
Їм важко генерувати не те що любов — іноді їм важко генерувати навіть власні емоції.

І вони часто приходять у Тему, щоб хоча б щось відчути.

У деяких із них виникає фантазія, що їхня порожнеча чомусь настільки прекрасна і цінна, що жінка, яка має власне емоційне джерело, повинна захотіти це джерело витратити на обслуговування їхньої порожнечі.
Їхня мрія — щоб така жінка їх захопила, оживила, з ними пограла
І щоб після цього їм більше ніколи не доводилося відчувати власну порожнечу.
При цьому іноді їм навіть нема чим відповідати.
Або вони не планують нічим відповідати.
Але десь усередині живе дуже патріархальна ідея:
жінка повинна.
Повинна надихнути. Повинна зігріти, сексуально оживити. Повинна любити. Любити, витримати, дати.
А якщо цього не відбувається — винна, звісно, жінка.
Не така енергійна. Черства. Матеріалістична. Не вміє любити. «Не та».
І майже не виникає думки:
а може, проблема в мені?
Може, я сам майже не маю доступу до своїх емоцій?
Може, я не вмію генерувати близькість?
Може, моє власне джерело давно пересохло?
Може, ця проблема взагалі має психологічні причини — і з нею можна щось робити?
Бо мама лише одна.
І своє вона вже віддала.

Жінка, яка прийшла в Тему бути Хозяйкою, партнеркою, Верхньою — не є твоєю мамою і не зобов'язана ставати твоєю системою життєзабезпечення.
Вона може любити.
Може давати дуже багато. Грати, насолоджуватися, але не обслуговувати нічиї порожнечі

Любов-це здатність психіки створювати тепло, контакт, ніжність, захоплення, турботу, живість.
І якщо того нема, то низька «норма» —ще не норма.
Любов можна не цідити, в її можна навчитися генерувати
Особливо нам це цієї зими знадобиться- взаємно грітися.
Тому любітеся, кохайтеся!
І в Темі любов — не побічна, а навіть дуже важлива її частина