Дивлюсь фільм «babygirl» , яке переклали як «хороша погана дівчинка».

І насолоджуюсь, і маю правки.

Приятель коментував: «таке рване оповідання, немає зрозумілих переходів». Запропонувала уявити цей фільм в тексті – погодився, що має сенс, але вважає, що цей текст був би схожим більше на «еротичні» розповіді. Тепер не ламає собі мозок.

Поки вважаю, що їй та бежева кофтинка з типу трьома лініями до шиї не пасує, бо їй все ж личить відкриті ключиці. Гарна жінка.

Як ідея: краще за «50 відтінків…».
Як досвід читання: «таааак, вона ж думає..», «ні, це не вийде», «ну що ж ви ото..».
Як для себе: я не поєдную; розумію і її життя, і біль, і її бажання.