#вірші_про_кохання

В чарах кохання моє дівування
Хочу я вільно, як пташка, прожить,
Вільне обрання і вільне кохання,
Серденьку воля, як хоче любить!..
Шкода й розмови, святої любови
Силою в серце не можна вложить.
Поки шовкові чорнітимуть брови—
Дайте-бо жить мені, дайте- бо жить!

Той мені шепче, той руки цілує,
Той тут навколішки смирно стає.
Той мені вірші любовні віршує,
Той аж поклони, як Богові, б'є..
З них же один мені бачиться всюди,
До одного моє серце лежить.
Поки горять мої полум'ям груди—
Дайте-бо жить мені, дайте- бо жить!

Нащо питати, якого кохати?
Серденько зразу вгадали само.
Нащо шукати, котрий багатий?
Там, де багатство, там певне ярмо.
Ненька зітхає, в батенько дає,
Слава недобра про мене біжить..
Суд- пересуд..Але все те минає—
Дайте- бо жить мені, дайте- бо жить!..

Кесар Білиловський