Команда Мортена Крінгельбаха з факультету психіатрії Оксфордського університету знайшла спосіб об'єктивно вимірювати біль. Результати їхнього дослідження опубліковані в останньому номері журналу Nature.


Вчені записали показники активності мозку у сплячих людей, чиї тіла під час сну піддавали болючим і не дуже подразненням. Виявилося, що коли людина відчуває біль, певні ділянки її мозку починають випускати низькочастотні хвилі. Тривалість цих хвиль, або, як їх назвали дослідники, «веретен болю», залежить від інтенсивності больових відчуттів. Досі були відомі лише поодинокі клітини мозку, які працювали при болю за принципом один-нуль, тобто або боляче або ні.


Проте здатність переносити біль та оцінювати його інтенсивність – суб'єктивна для кожної окремої людини. Психологи виділяють 4 категорії, на які природа поділила людей за больовим типом. Дізнатися, до якого з них належить та чи інша людина, вченим-садистам допомагає спеціальний «вимірювач болю» – альгезиметр. Принцип його дії досить простий. Прилад поступово збільшує силу струму, або нагріває певну ділянку шкіри, поки випробуваний не відчує біль. Зовсім ще слабкий біль. На межі почуттів. Це і буде «больовий поріг».


Але на цьому випробування не закінчується. Больовий вплив посилюється доти, доки вистачає терпіння. Як тільки терпіти стає неможливо – настає «переносимість болю». Проміжок між цими величинами називається інтервал больової переносимості, і саме від його величини залежить готовність людини до випробування болем, готовність переносити страждання.

Чотири больові типи

Тип перший – принцеса на горошині. Це найнижчий поріг та найнижчий інтервал больової переносимості. Представники цього типу дуже загострено сприймають біль. Як фізичний,  так і душевний. Вони не здатні терпіти біль за своєю природою. Це чуйні та вразливі натури, схильні до меланхолії та самотності. Процедурний кабінет для них рівнозначний камері катувань. А заклики, взяти себе в руки, безглузді – з фізіологією не посперечаєшся! Людям даного типу слід берегти себе від травм, і по можливості, уникати болісних медичних процедур. У разі потреби лікар повинен вжити посилених заходів проти болю. Наприклад, ставити пломбу дозволяється лише під місцевою анестезією, а видаляти потрібно – під наркозом. Врослий ніготь, апендицит, пологи - будь-які процедури вимагають ретельного знеболювання. В іншому випадку є шанс виникнення грізного ускладнення – больового шоку.


Тип другий – русалонька. Цьому типу відповідає низький поріг чутливості, але водночас високий інтервал больової переносимості, що дозволяє мужньо переносити страждання. Таким людям властиво відчувати глибокі почуття, мати дар відданості і талант співпереживання. Завдяки цьому можливі й маленькі психологічні хитрощі: можна уявити біль, наприклад, у вигляді великої повітряної кулі, з якої виходить повітря. А коли залишиться лише здута оболонка - подумки піддати її вогню, або просто викинути.


Тип третій – спляча красуня. Високий поріг больової переносимості дозволяє таким людям не помічати слабкого болю. Але й запасу терпіння вони теж не мають. Варто лише болю стати трохи сильнішим, як настане негайна бурхлива реакція. Зовнішній спокій такої людини приховує велику напругу внутрішнього життя, що виявляється спалахами сильних емоцій.


Тип четвертий – стійкий олов'яний солдатик. Це справжня залізна людина. Високі поріг та інтервал больової переносимості дозволяють таким людям ігнорувати біль та легко переносити фізичні страждання. Видалити зуб або лягти на операцію для них не становить проблем. Натомість лікарі з них виходять погані. Щоб відгукнутися на чуже страждання, треба й самому зазнати такого почуття, а в них такої можливості немає.


Варто також враховувати, що сприйняття болю змінюється. Змінюється воно і під впливом емоційного стану, і в залежності від часу доби, і з віком. Найбільш чутливий до болю вік, як виявили вчені, – від 10 до 30 років. Хоча переносяться болючі відчуття відносно легко. Люди старшого віку та діти відчувають біль значно менше, але терпіти його їм важче. При цьому те, що у дітей, на фізіологічному рівні, больовий поріг вищий – міф. Насправді, у дітей просто менше життєвого досвіду, звідси менше й психологічних установок, які змушують переживати та підвищують чутливість організму.

Способи підвищити больовий поріг

Тимчасово підвищити больовий поріг цілком можливо. Основним необхідним для цього принципом є вироблення організмом «гормонів щастя» – ендорфіну і серотоніну. Допомогти в цьому можуть, наприклад, різні продукти:


Червоний перець. У ньому міститься капсаїцин – дратівливий засіб. Перець обпалює язик, організм сприймає це як біль та захищається, виробляючи ендорфін.


Хрін васабі. Це стимулятор одного з протибольових рецепторів, що має подібну назву - "wasabi receptor". З тим же успіхом його запускають і інші продукти, що гірчать і печуть - часник, кориця, гірчиця, гірчична олія.


Вчені пропонують більше споживати молока, індичатини, лісових горіхів, насіння і мигдалю. Усі вони багаті на триптофан. У шишкоподібній залозі головного мозку з цієї амінокислоти виробляється серотонін.


Якщо, з якоїсь причини, ці продукти вживати ви не бажаєте, існують і інші методи для підвищення больового порога.


Гнів – засіб мобілізації сил організму, який вигадала нам природа. Саме такий афект допомагає тваринам вижити у сутичці, а бійцям встояти на рингу. Однак, це хороший спосіб для разової мобілізації, а постійні спалахи гніву призведуть до ослаблення організму і, відповідно, зниження больового порога.


Секс. Лише нещодавно цей спосіб позбавлення болю отримав наукове підтвердження. Під час сексу больовий поріг підвищується через викид великої кількості ендорфінів. Хоча, навряд чи кому спаде на думку, застосовувати такий спосіб для позбавлення від болю, коли поворухнутися важко, а сама голова розколюється.


Універсальних, відповідних кожному рецептів підвищення порогу больової чутливості, на жаль, немає. Та й не потрібні вони. Біль – це засіб, що охороняє організм, тому больовому порогу варто залишатися таким, яким його встановила природа.


У Медичному центрі Стендфордського університету провели експеримент залежності больового порогу від почуттів. У піддослідних викликали біль за допомогою термостимулятора, який поступово нагрівався. При цьому просили згадувати різні приємні моменти зі свого життя, а також показували фотографії коханих та фіксували мозкову активність.


Виявилося, що коли людина закохана, то в мозку задіюється центр задоволення, який блокує болючі відчуття на рівні спинного мозку. Біль відчувається набагато слабше, а часом зовсім зникає.


Закоханість – чудова зброя у боротьбі з будь-якого виду стражданнями.