Незвичайне знайомство. Розповідь.


Це був звичайний вівторок пʼятниці. Вона тендітно жувала кіпарис біля кавʼярні, а він ліниво блукав вулицями з афішею про крутість патріархальних цінностей. Як в третій раз його плакат звалився йому на голову, він окинув сумним поглядом вулицю, кавʼярню, кіпарис та Їі.
«Це доля!» - пролунало у його голові - непоміченим , у червоному костюмі з блискітками ходив за ним чоловік з гучномовцем, який і промовив це у його вухо.
Вона відірвалася від кіпариса і відірвала у кіпариса гілочку. Вона побачила його.
«Це доля!» - пролунало у її голові - непомічений чоловік у червоному костюмі з блискітками та гучномовцем у руках.
Він і Вона підстрибнули, поляскали у долоні, покукарекали та побігли в обійми один одного. Вона – з гілочкою кіпариса у роті та домінуючим поглядом, який тиснув на власників кавʼярні і вони боялись відігнати цю дивну жінку, та який приманив Його. Він - відкинувши плакат про патріархальні цінності, діставши та вдягнувши через плече стрічку з номером ящику у АТБ, де лежали його улюблені до обіду медові гуашеві фарби та труси з написом «належу тигриці».
Непомічений чоловік у червоному костюмі з блискітками катався по землі та цілувався з гучномовцем.
Це доля!


@моє