πздець в житті транс людини
Тримаєтесь? Бо сьогодні буде про те, що насправді важке.
Завжди мрію писати про любов і кайф, але іноді треба розповісти про те, що тисне зсередини. Про те, що переслідує кожного разу, коли робиш камінг-аут.
Так страшно — кожен раз, знову і знову. Наче цей тонкий момент вирішує: чи втратиш когось, чи ні.
Це те відчуття, коли твоє "справжнє Я" вивільняється і ранить у відповідь. Кожен місгендер, кожне недбале "він" замість "вона", наче сіль на рану. Наче хтось знову і знову перегортає назад ту сторінку, яку ти нарешті змінила.
Боляче, але я звикла.
Знаєте, що це значить? Це не про те, що стало легше. Це про те, що просто прийняла біль як частину реальності.
І якщо ваш транс-френд відкрився вам, поважайте це. Кожен такий крок — наче політ над прірвою, кожен раз — ризик.
Не тисніть "відписатись", якщо я час від часу пишу про наболіле. Просто так виглядає реальність. А вже наступного разу — знову буде про веселі проекти, вогонь та розваги, обіцяю.
🙏 Дякую за ваше розуміння. І репости в потужних каналах сильно допоможуть!
Очікую ваші особисті запитання в бота @FrauKink_bot
І як завжди, щиро дякую за ваші донати
На трансперехід https://send.monobank.ua/jar/8fp91HBa4i